Перейти до основного вмісту

Ви любите зорі? (вірш)

Ви любите зорі?

Ви любите квіти?

А я на них срав!:
Я люблю як комп'ютер світиться
Вночі, багровим
           неоном
припрошує мов нуарний бар
І пластмасо-метал - як він пахне пилюкою ріже ніздрі, міцніш за кокс
Клас!
Я полюбляю прясти з хаосу слів і літер
Що зустрічаю їх то тут то там, у Твітері
Чи там на Фейсбуку
часом заводжу розмови
про те як на Місяці зіганув Маяковський, не той а комік - Ігор


і в'яжеш звук музику коли чуєш голоси з коментів промовляють до внутрішніх вух знесиленим дотикомсловом.

Я часто й сну боюся мов шакалюга різкого шереху
Бо пропустити новину - харам!

Я навіть земну любов проміняв би на ту що з Ютуба шелягом вищиряється карніворним блядям

Тільки не проміняв би вітер
Він чеше
Мій чуб
Неритмічним бітом

Артем Бебик поет український письменник вірш ви любите зорі

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Вітаю, світе

Як у давні часи, вирішив вести затишненький нетематичний блоґ. Тобто в стилі олдскульних веблоґів - особистий "вахтовий журнал".
Нетематичний Легко сказати "нетематичний", коли маєш певні інтереси. Мої інтереси: література, філософія, інтернет (інтернет-маркетинг).
Літературоцентричний Так склалося, що я читаю книжки. І пишу історії. Тому такого добра тут буде багато.
Вахтовий/бортовий журнал Надихнувся історією ранніх блоґів (про яку ж сам і написав на своєму іншому, тематичному блозі).
Бортовий журнал пілота веб-простору. Ділитися чим заманеться. Текстами і текстиками, оповідями, есе, картинками, відосами, лінками, улюбленою музикою. Головне не забути скафандр! Питання? Чому не Медіум? А чому не Медіум? Я зовсім не відмовляюся од Медіуму. Можливо дещо перепощуватиму з цього блоґу туди.
Чому не Еніґма? Знов же таки, не відмовляюся від Еніґми (хоча їхня реклама дратує). Про політику тут не поститиму (напевне). Хай то лишиться для ФБ та Еніґми.
Чому не Wordpress.com…

Напів-повна

Тері Кларк, звичайнісінький американський хлопець який приїхав до Львова як турист (по дешеве бухло і блядів, власне) - прокинувся рано вранці. Оце тигр! Він заричав потягуючи своє похмільне тіло - і не дивлячись простяг рукою до поблизької тумби в пошуках води. Нема води? "Точно пам'ятаю, що залишав тут пляшчину, до того як напився ввечері. Залишав саме для цього випадку," - він подумав. Але не прикидаймося, що звичайнісінькі американські хлопці не можуть поміняти планів, коли п'яні. І поміняти радикально. "Крааа!" - ворона, що раптом присіла на підвіконня прокаркала як годиться справжній галицькій вороні. Не як тойтам американський ворон. Ні, ранкові краки просурмили: "Evermore!" І американський турист у Львові зібрав себе докупи аби встати й знайти-таки попити. Він встав у млі похмільного ока і кинув тупе безчуйне тіло до готельного брендованого холодильника висотою у 5 футів. "Як же я, блядь, хочу холодної водички," - він міг би поду…

Розум - властиве благо?

Сенека протягом усіх листів до Луцілія дотримується однієї простої думки, з якою погоджуюся.
Благо - те, чого не можна забрати. Тобто дух і розум, який міститься в духові. То що ж таке той дух? Це те, що блищить лише своїм власним благом. Бо хіба є щось безглуздіше, ніж хвалити людину за те, що не належить їй? Чи є щось божевільніше, ніж подивляти в людині те, що тут таки може перейти до когоь іншого? Хіба стане кращим кінь, коли надінеш на нього золоту вуздечку?І далі: ...в людині слід хвалити лише те, що від самої людини. Має хтось прекрасну челядь, розкішний дім, щедро засіває? Має чималі прибутки? Що ж; але все це не в ньому, а довкола нього. Хвали в ньому те, чого не можна ні відібрати, ані дати, що притаманне самій людині. Питаєш, що це таке? Її дух, а в ньому - досконалий розум. Таж людина - розумна істота. Отже, найвище благо для неї - прислужитись тому, задля чого народжена. А чого ж вимагає від людини розум? Найлегшого: жити згідно зі своєю природою.(Моральні Листи до Луцілія…