Перейти до основного вмісту

Розум - властиве благо?

Сенека протягом усіх листів до Луцілія дотримується однієї простої думки, з якою погоджуюся.

Благо - те, чого не можна забрати. Тобто дух і розум, який міститься в духові.

То що ж таке той дух? Це те, що блищить лише своїм власним благом. Бо хіба є щось безглуздіше, ніж хвалити людину за те, що не належить їй? Чи є щось божевільніше, ніж подивляти в людині те, що тут таки може перейти до когоь іншого? Хіба стане кращим кінь, коли надінеш на нього золоту вуздечку?

І далі:

...в людині слід хвалити лише те, що від самої людини. Має хтось прекрасну челядь, розкішний дім, щедро засіває? Має чималі прибутки? Що ж; але все це не в ньому, а довкола нього. Хвали в ньому те, чого не можна ні відібрати, ані дати, що притаманне самій людині. Питаєш, що це таке? Її дух, а в ньому - досконалий розум. Таж людина - розумна істота. Отже, найвище благо для неї - прислужитись тому, задля чого народжена. А чого ж вимагає від людини розум? Найлегшого: жити згідно зі своєю природою.
(Моральні Листи до Луцілія, XLI: 6-9; перекл. Содомори)

Однак коли я читав цей саме пасаж, то зразу на думку навернувся кадр з фільму "Пролітаючи над гніздом зозулі". Коли герою Ніколсона зробили лоботомію. Перетворили на овоча.

джек ніколсон пролітаючи над гніздом зозулі лоботомія кадр

Чи є розум властивим благом, якщо його можна отак от просто забрати?

Звісно присвоїти собі чужий розум не можна, як от чужі багатства. Їсти можна мозок ворога скільки завгодно - він поживний - але не більше того (напевне).

Але, скажімо, Сенека закликає одкинути будь-який пієтет щодо тимчасового тіла - саме тому, що як одітнуть руку, то її позбавили, отже, благо невластиве, - хоч чужу руку собі повносправно присвоїти іншому й неможливо.

Що ж тоді з людським розумом?

Буду з вами одвертий. Для мене інтелект - не дорівнює розум.

Основою Всесвіту я слідом за мислителями давньої Індії вважаю "космічний розум". Таку собі наповнену динамічну порожнечу (див. шуньята), котра є те, коли зникають усі відчуття. Абсолютно всі.

Звісно ж людський розум і безосібний вічний космічний розум (Брахман) - для мене два різних явища. Різних, але не цілковито.

Облишмо поки Брахмана в спокої. Щодо втіленої людини розум я можу умовно розкласти на два аспекти - інтелект (фізично-психічна потуга мозку) і дух, Атман, виосібнений Брахман (споглядач завжди є, треба розлоге "все" зібрати докупи в одній точці, аби споглядати).

Дух - те, що рухає. Наснажує життям, як от струм, який тече дротами. Нема струму, не ввімкнув у розетку - значить то мертві дроти.

Ну а дроти ведуть до якогось пристрою. Це може бути простенька плойка, а може бути новісінька модель Lenovo з прекрасним кастомізованим Лінуксом. Отже, струм вливається в різні втілені носії.

Так само й інтелект - втілені нейрони мозку й синапси між ними (а ще не забуваймо про пам'ять тіла). Одначе без живлення струму, духу, Атману, тої виосібненої креативної енергії - ті синапси розпадуться.

В такому разі: що є властивий людський розум? Звісно ж дух. Звісно ж Сенека має рацію, кажучи, що треба розвивати дух. От тільки не можу сказати, що двоаспектний розум міститься в духові, радше - дух (який хіба можна ототожнити з "досконалим розумом") витворює розум, коли "вливається" в носій. Діалектично творить людський розум разом з носієм (інакше як?).

І носія, і хард, і софт, без сумніву треба доглядати - аби реалізувався дух. Висипатися, протирати ганчірочкою просякненою інтелектуальними есенціями (з книжечок Сенеки, приміром), апґрейдити систему, встановити антивірус етичних принципів, а головне пам'ятати про правило - що не працює, то відмирає.

Даруйте за таку пласку метафору з комп'ютером. Звісно ж у живих істот усе складніше. Ми не біороботи (як намагаються довести деякі сучасні позитивісти), але й не ляльки якогось там Брахмана. Брахман без нас не може, якщо можна означити це так грубо, адже цікавий пізнавати сам себе. (Люблю нашу мову - в нас "цікавий" водночас і interested, і interesting - ой як доречно тут).

Дух і матерія поєднані фрактально та взаємодіють діалектично.

Зрештою дух і матерія - це лише два абстрактних поняття. Брахман - божество далекої південної країни. А Атман - те, що в наших християнських країнах звуть "душею".

Але я виклав це, аби підійти до поставленої насамперед задачі. Навіть як носій з тої чи іншої причини поламається, почне лагати (скажімо, від старості чи лоботомії), чи означає то "поламаний" дух?

Гадаю, мені терміново треба почитати "Ідіота" Достоєвского, на котрого стільки разів посилається Ніцше в своїй роботі "Антихрист", оспівуючи правдиве християнство цілковитого ідіота Христа й оганюючи прагматичне земне павлікіанство всяких практикованих апостолів.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Вітаю, світе

Як у давні часи, вирішив вести затишненький нетематичний блоґ. Тобто в стилі олдскульних веблоґів - особистий "вахтовий журнал".
Нетематичний Легко сказати "нетематичний", коли маєш певні інтереси. Мої інтереси: література, філософія, інтернет (інтернет-маркетинг).
Літературоцентричний Так склалося, що я читаю книжки. І пишу історії. Тому такого добра тут буде багато.
Вахтовий/бортовий журнал Надихнувся історією ранніх блоґів (про яку ж сам і написав на своєму іншому, тематичному блозі).
Бортовий журнал пілота веб-простору. Ділитися чим заманеться. Текстами і текстиками, оповідями, есе, картинками, відосами, лінками, улюбленою музикою. Головне не забути скафандр! Питання? Чому не Медіум? А чому не Медіум? Я зовсім не відмовляюся од Медіуму. Можливо дещо перепощуватиму з цього блоґу туди.
Чому не Еніґма? Знов же таки, не відмовляюся від Еніґми (хоча їхня реклама дратує). Про політику тут не поститиму (напевне). Хай то лишиться для ФБ та Еніґми.
Чому не Wordpress.com…

Курс по сюжету - done

Пам'ятаєте, я писав про такий файний американський курс по письменницькій майстерності?Так ось.Закінчив його: і, ясна річ, отримав од Coursera сертифіката. Власне курс називається Creative Writing: The Craft of Plot, створений Wesleyan University, і вчить як писати оповідання (story) щодо сюжету й структури нарації. Що можу сказати?Позитивного враження я не змінив. Одержав багато корисних інсайтів, а головне надихнувся писати більше. Власне, вибору не мав, бо ж там наприкінці кожного модуля, аби пройти далі, мусиш здавати текст. І це мені подобається. Ніщо не мотивує краще, ніж дедлайн. :) До речі, один з автоперекладів текстів, які писав для курсу, вже постив на блозі. Решту закину згодом. Звісно підзадовбало писати нерідною мовою, яка не є моєю робочою - однак там за англійську не оцінюють (так і прописано в правилах). Отже, буду продовжувати далі (там ще 4 курси в повній спеціалізації Creative Writing: як працювати з персонажами, по стилю, сетингу і фінальний). І рекомендую вс…