Перейти до основного вмісту

ЕД

До мене вночі явився привид.

Привидеса, власне.

Вона була сексі. Її образ - лице, фігура і загалом готичний стиль - нагадали мені про мою першу дівчину, з якою, втім, я ніколи не мав сексу.

Тому злякавшись і схвилювавшись лиш на коротку хвилю, я швидко заспокоївся вже стоячи на рівних стовпом посеред ліжка.

Привидеса, плавко левітуючи вниз, звільна простягнула до мене бліді руки. Наближаючись, вона пильно дивилася на мене, ніжно та з якоюсь такою холодною пристрастю.

Так, без сумніву виглядала кап-у-кап як моя перша дівчина в старших класах, Міранда. Ті самі густо обведені чорним очі, тонкі нитки общипаних бровисьок, кирпатий ніс з кільцем у правій ніздрі. Готичний мейк, прикид напів-шльондри.

Може це сталося диво, аби я закінчив наші стосунки як вони мали б закінчитись?

У всякому разі я нараз відчув внизу як мав би відчути в такій от ситуації.

Я взяв її руку. Холодна й суха.

Я мимоволі здригнувся.

Міранда морозно всміхнулася, забрала руку й приземлилася на постіль. Вмить спустилася навколішки. Ну, стартанути процес того вичерпного закінчення стосунків.

Ще за мить я відчув злегка вологий теплий доторк внизу.

"О так!" - я скрикнув.

"От блядь!" - я заволав, коли тепле й вологе розповзлося гаряче-мокрим. "Мені треба до лікаря!" - вкінець прокинувшись, я виявив, що знов намочився коли спав.

В моїй тюремній камері густіла глупа ніч. Окей, ніби ніхто не почув як я волав.

Я хутчій одкинув ковдру, встав і перевдягнув труси. Тепер тре ще змінити постіль.

Коли я закінчив, то зрозумів, що спати вже сьогодні не буду. Я присів на краєчок нар і вглядівся в темряву. На думку навернувся образ загиблої Міранди. Гарна дівка була.

Та чи варта вона була того, аби сидіти тут - усе життя? Чи варто все це було тої спроби? Я ж навіть не спромігся їй тоді вставити.


Це текст для завдання курсу Creative Writing. Оригінал написав англійською (курс американського універу). Це - розширений автопереклад.

ЕД оповідання новелета літературний блоґ Артем Бебик

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Вітаю, світе

Як у давні часи, вирішив вести затишненький нетематичний блоґ. Тобто в стилі олдскульних веблоґів - особистий "вахтовий журнал".
Нетематичний Легко сказати "нетематичний", коли маєш певні інтереси. Мої інтереси: література, філософія, інтернет (інтернет-маркетинг).
Літературоцентричний Так склалося, що я читаю книжки. І пишу історії. Тому такого добра тут буде багато.
Вахтовий/бортовий журнал Надихнувся історією ранніх блоґів (про яку ж сам і написав на своєму іншому, тематичному блозі).
Бортовий журнал пілота веб-простору. Ділитися чим заманеться. Текстами і текстиками, оповідями, есе, картинками, відосами, лінками, улюбленою музикою. Головне не забути скафандр! Питання? Чому не Медіум? А чому не Медіум? Я зовсім не відмовляюся од Медіуму. Можливо дещо перепощуватиму з цього блоґу туди.
Чому не Еніґма? Знов же таки, не відмовляюся від Еніґми (хоча їхня реклама дратує). Про політику тут не поститиму (напевне). Хай то лишиться для ФБ та Еніґми.
Чому не Wordpress.com…

Розум - властиве благо?

Сенека протягом усіх листів до Луцілія дотримується однієї простої думки, з якою погоджуюся.
Благо - те, чого не можна забрати. Тобто дух і розум, який міститься в духові. То що ж таке той дух? Це те, що блищить лише своїм власним благом. Бо хіба є щось безглуздіше, ніж хвалити людину за те, що не належить їй? Чи є щось божевільніше, ніж подивляти в людині те, що тут таки може перейти до когоь іншого? Хіба стане кращим кінь, коли надінеш на нього золоту вуздечку?І далі: ...в людині слід хвалити лише те, що від самої людини. Має хтось прекрасну челядь, розкішний дім, щедро засіває? Має чималі прибутки? Що ж; але все це не в ньому, а довкола нього. Хвали в ньому те, чого не можна ні відібрати, ані дати, що притаманне самій людині. Питаєш, що це таке? Її дух, а в ньому - досконалий розум. Таж людина - розумна істота. Отже, найвище благо для неї - прислужитись тому, задля чого народжена. А чого ж вимагає від людини розум? Найлегшого: жити згідно зі своєю природою.(Моральні Листи до Луцілія…

Курс по сюжету - done

Пам'ятаєте, я писав про такий файний американський курс по письменницькій майстерності?Так ось.Закінчив його: і, ясна річ, отримав од Coursera сертифіката. Власне курс називається Creative Writing: The Craft of Plot, створений Wesleyan University, і вчить як писати оповідання (story) щодо сюжету й структури нарації. Що можу сказати?Позитивного враження я не змінив. Одержав багато корисних інсайтів, а головне надихнувся писати більше. Власне, вибору не мав, бо ж там наприкінці кожного модуля, аби пройти далі, мусиш здавати текст. І це мені подобається. Ніщо не мотивує краще, ніж дедлайн. :) До речі, один з автоперекладів текстів, які писав для курсу, вже постив на блозі. Решту закину згодом. Звісно підзадовбало писати нерідною мовою, яка не є моєю робочою - однак там за англійську не оцінюють (так і прописано в правилах). Отже, буду продовжувати далі (там ще 4 курси в повній спеціалізації Creative Writing: як працювати з персонажами, по стилю, сетингу і фінальний). І рекомендую вс…