Перейти до основного вмісту

ЕД

До мене вночі явився привид.

Привидеса, власне.

Вона була сексі. Її образ - лице, фігура і загалом готичний стиль - нагадали мені про мою першу дівчину, з якою, втім, я ніколи не мав сексу.

Тому злякавшись і схвилювавшись лиш на коротку хвилю, я швидко заспокоївся вже стоячи на рівних стовпом посеред ліжка.

Привидеса, плавко левітуючи вниз, звільна простягнула до мене бліді руки. Наближаючись, вона пильно дивилася на мене, ніжно та з якоюсь такою холодною пристрастю.

Так, без сумніву виглядала кап-у-кап як моя перша дівчина в старших класах, Міранда. Ті самі густо обведені чорним очі, тонкі нитки общипаних бровисьок, кирпатий ніс з кільцем у правій ніздрі. Готичний мейк, прикид напів-шльондри.

Може це сталося диво, аби я закінчив наші стосунки як вони мали б закінчитись?

У всякому разі я нараз відчув внизу як мав би відчути в такій от ситуації.

Я взяв її руку. Холодна й суха.

Я мимоволі здригнувся.

Міранда морозно всміхнулася, забрала руку й приземлилася на постіль. Вмить спустилася навколішки. Ну, стартанути процес того вичерпного закінчення стосунків.

Ще за мить я відчув злегка вологий теплий доторк внизу.

"О так!" - я скрикнув.

"От блядь!" - я заволав, коли тепле й вологе розповзлося гаряче-мокрим. "Мені треба до лікаря!" - вкінець прокинувшись, я виявив, що знов намочився коли спав.

В моїй тюремній камері густіла глупа ніч. Окей, ніби ніхто не почув як я волав.

Я хутчій одкинув ковдру, встав і перевдягнув труси. Тепер тре ще змінити постіль.

Коли я закінчив, то зрозумів, що спати вже сьогодні не буду. Я присів на краєчок нар і вглядівся в темряву. На думку навернувся образ загиблої Міранди. Гарна дівка була.

Та чи варта вона була того, аби сидіти тут - усе життя? Чи варто все це було тої спроби? Я ж навіть не спромігся їй тоді вставити.


Це текст для завдання курсу Creative Writing. Оригінал написав англійською (курс американського універу). Це - розширений автопереклад.

ЕД оповідання новелета літературний блоґ Артем Бебик

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Вітаю, світе

Як у давні часи, вирішив вести затишненький нетематичний блоґ. Тобто в стилі олдскульних веблоґів - особистий "вахтовий журнал".
Нетематичний Легко сказати "нетематичний", коли маєш певні інтереси. Мої інтереси: література, філософія, інтернет (інтернет-маркетинг).
Літературоцентричний Так склалося, що я читаю книжки. І пишу історії. Тому такого добра тут буде багато.
Вахтовий/бортовий журнал Надихнувся історією ранніх блоґів (про яку ж сам і написав на своєму іншому, тематичному блозі).
Бортовий журнал пілота веб-простору. Ділитися чим заманеться. Текстами і текстиками, оповідями, есе, картинками, відосами, лінками, улюбленою музикою. Головне не забути скафандр! Питання? Чому не Медіум? А чому не Медіум? Я зовсім не відмовляюся од Медіуму. Можливо дещо перепощуватиму з цього блоґу туди.
Чому не Еніґма? Знов же таки, не відмовляюся від Еніґми (хоча їхня реклама дратує). Про політику тут не поститиму (напевне). Хай то лишиться для ФБ та Еніґми.
Чому не Wordpress.com…

Напів-повна

Тері Кларк, звичайнісінький американський хлопець який приїхав до Львова як турист (по дешеве бухло і блядів, власне) - прокинувся рано вранці. Оце тигр! Він заричав потягуючи своє похмільне тіло - і не дивлячись простяг рукою до поблизької тумби в пошуках води. Нема води? "Точно пам'ятаю, що залишав тут пляшчину, до того як напився ввечері. Залишав саме для цього випадку," - він подумав. Але не прикидаймося, що звичайнісінькі американські хлопці не можуть поміняти планів, коли п'яні. І поміняти радикально. "Крааа!" - ворона, що раптом присіла на підвіконня прокаркала як годиться справжній галицькій вороні. Не як тойтам американський ворон. Ні, ранкові краки просурмили: "Evermore!" І американський турист у Львові зібрав себе докупи аби встати й знайти-таки попити. Він встав у млі похмільного ока і кинув тупе безчуйне тіло до готельного брендованого холодильника висотою у 5 футів. "Як же я, блядь, хочу холодної водички," - він міг би поду…